Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 41

40 ЛЮБОМИР ВИНАР
Сергій Єфремов , який не належав до приятелів Грушевського , об ’ єктивно насвітлив характер і значення його публіцистичної творчосте . Він писав :
« У журналістику він , людина старшого з поколінь , що діяли тоді на українській арені , прийшов цілком готовий , у всеозброєнні величезної наукової освіти , виробленого всебічного світогляду , великого практичного досвіду й знань у сфері не тільки українського й російського , а й європейського життя , із запасом спостережень над конституаційною практикою , з теоретичною підготованістю до розв ’ язання найскладніших проблем сучасности , з випробуваними в науковій сфері методами оцінки подій . Водночас він приніс із собою невичерпне джерело кипучої енергії , організаторських здібностей і тієї робочої дисципліни , яка дається лише роками наполегливої невідривної праці . І ,— що найважливіше для журналіста ,— він великою мірою виявив цю чуйність до покликів життя , цю невтомну здатність шукати разом з тими , хто шукає , іти вперед разом з тими , хто іде , навчаючись вчитися самому й захоплювати з собою інших , діючи то суворо логічно , суто науковими аргументами , то гострим безкомлромісовим фомулюванням ...* 44 .
Він як історик ,— пише Єфремов ,— підходить до сучасности з поглядів традицій минулого і установлює історичні перспективи і основи українського руху . Він формував на сторінках часописів і журналів українську ідею і був проти « антикварних » уподобань « певної , відсталої частини українського громадянства , наполягаючи завжди на наданні українському рухові суто політичного характеру » ( цит . пр ., с . 174 ). Грушевський твердив , що українці мусять стати нацією , коли не захочуть стати паріями серед інших народів . Грушевський писав :
« Треба хотіти бути нацією , треба в тім напрямку працювати сильно , рушити усі суспільні засоби — перетворити потенціяльну енергію етнографічного існування в динаміку національного розвою . Етнографічна окремішність — це статика , національне життя — продукт волі , динамічної енергії народу . Треба для того хотіти , треба робити , треба дерзатись » ^ .
Єфремов дає такі підсумки публіцистичної творчости Грушевського , з якими автор цих рядків повністю погоджується . Він пише :
« Але спільною рисою для всього того , чого торкалося перо М . С . Грушевського , є , на мою думку , ця глибока переконаність у правоті української справи , в досяжності і здійсненні основних завдань українського руху . До всіх питань він підходить як українець з погляду
44 Сергій Єфремов , « На сторожі національної гідности . До характеристики публіцистичної діяльности М . С . Грушевського ». Український Історик , 1995 , т . 32 , ч . 1 — 4 , с . 171 .
45 Михайло Грушевський , « Ще про культуру і критику ». ЛНВ , 1908 , ч . X , с . 122 .