Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 38

І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
37
Кожна ділянка творчости вченого і суспільно-політичного діяча ви­
магає основної джерельної аналізи і виготовлення відповідальної моделі,
в якій була б подана її структура, методологія і джерельно-бібліографічна
основа.
Центральною ділянкою наукової творчости Грушевського була історія
України і допоміжні історичні дисципліни. Вже раніше я писав, що він
«науково обґрунтував історичність українського народу, дав йому історичну
метрику своєю монументальною «Історією України-Руси», новим науковим
моделем-схемою української історії, «Історією української літератури» і сот­
нями інших наукових досліджень. Свою науково-дослідчу працю Грушев-
ський провадив у контексті його розбудови українського наукового життя,
оснування його історичної школи та виховання численних кадрів нових
дослідників різних українознавчих дисциплін. Завдяки цьому і завдяки на­
полегливій розбудові української культури і науки Грушевський впровадив
українську історіографію в європейську історичну науку як інтегральну час­
тину світової історіографії»41. Треба підкреслити, що історик тематично
охопив у своїх дослідженнях усі періоди розвитку українського народу і
більшість допоміжних або спеціяльних історичних дисциплін. Він є унікаль­
ним явищем в українській історіографії, а його «Історія України-Руси» є
неперевершеним і найвидатнішим твором української історіографії протя­
гом її понад тисячолітнього розвитку. Історіографічна спадщина Грушев­
ського вимагає критичного і об’єктивного насвітлення на основі історичної
методології досліду, а не ідеологічної або партійної «науки» і публіцистики
з штучними, а часто чудернацькими гіпотезами, які не є основані на пер­
шоджерелах і історичній літературі. У нашій статті подаємо провізоричну
модель історичної творчости історика, який включає дисциплінарну струк­
туру цієї ділянки досліду.
Окрему увагу в історичних дослідах Грушевський присвятив допоміжним
або спеціяльним історичним дисциплінам. Тут подаємо структуру допоміж­
них історичних наук. У науковій літературі ведеться дискусія про різницю
між «допоміжними» і «спеціяльними» історичними дисциплінами. Спеці-
яльні історичні дисципліни, на нашу думку, також включають інші суспільні
науки (наприклад, соціологію, право, економіку і т. п.). їх не включаємо в
нашу схему історичних допоміжних наук.
Багатогранні історичні дослідження Грушевського безпосередньо
в’яжуться з іншими ділянками його творчости (історія літератури, соціоло­
гія, публіцистика, див. наша модель ч.І структури дисциплін грушевсько-
знавства). Ще в 1914 році він дав дефініцію концепції українознавства і
41 Любомир Винар, Михайло Грушевський: історик і будівничий нації Київ, 1995,
с. 58.