32 ЛЮБОМИР ВИНАР
Як відомо , пізніше Грушевськиий уживав у своїх дослідах порівняльно-соціологічну методу і не прийняв у 1920-х роках марксистської методології . Відкинення Грушевським будь-якого догматизму в наукових дослідах і наголошення « неперестанного скептицизму » в шуканні історичної істини і критицизму історичних джерел і гіпотез — є не менш важливі в сучасній історичній методології , що також послуговується відповідними методологічними моделями . Грушевський ввесь час базував свої досліди на науковій методології , і це також застосовуємо в науці грушевськознавства , досліджуючи М . Грушевського і його добу . Без задовільного опанування наукової методи історичного досліду немислимий розвиток наукового грушевськознавства . Дуже часто ненаукова методологія доводить до помилкових гіпотез і фальшивих заключень в оцінці Грушевського як історика і історичного діяча .
Модель історичного досліду , що її подаємо в скороченій формі , включає такі складові частини — « елементи »:
1 . Вибір теми , плян праці , визначення головних причин або цілі дослідження , або історичну гіпотезу ( гіпотези ).
2 . Збирання і систематизація матеріялу ( джерела і література ). У цій фазі допоміжними є архівна і бібліографічна метода досліду .
3 . Критична аналіза джерел , що складається з зовнішнього ( external criticism ) і внутрішнього або вищого ( higher criticism ) критичної аналізи історичних джерел . Зовнішня аналіза встановлює автентичність джерела ,— внутрішня його вірогідність . З методологічного аспекту джерела поділяються на залежні , незалежні і мовчазні ( silent sources ). Тут значну ролю відіграють допоміжні або соціяльні історичні дисципліни для встановлення автентичносте і правдомовносте історичного джерела .
4 . Синтеза і наукова реконструкція досліджуваного явища , що включає причиновість зв ’ язків між різними фактами і подіями . Тут можна також користуватися додатковими , допоміжними методами в історичному досліді , наприклад методою аналізи змісту ( content analysis ), а часами статистичною , соціологічною і іншими методами .
5 . Заключення-висновки основані на аналізі та історичній синтезі . Часами включають прийняття або відкинення гіпотези історика , що була пропонована на початку досліду . Висновки також можуть включати нові гіпотези , які треба аналізувати в інших дослідженнях , пов ’ язаних з досліджуваною тематикою .
6 . Бібліографія ( першоджерела і література ). Ця частина основана на бібліографічній моделі досліду .
Назагал модель історичного досліду має додаткові методологічні структури і схеми , чого не маємо змоги проаналізувати в короткій статті36 . Треба сказати , що белетристичні твори Грушевського , його публіцистику треба
36 Про історичну методологію в таких виданнях : Lubomyr Wynar , Research Methodology . Kent , 1994 , p . 57 — 64 ; Jacques Barzun and S . Harter . The Modem Researcher . New York , 1992 ; Michael de Certau . The Writing of History . New York , 1992 ; Robert Jones Shafer . A Guide to Historical Method . London , 1974 ; Morton White , The Foundations of Historical Knowledge , New York , 1965 .