І . ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 25
Найновіший період наукового грушевськознавства починається в 1990 / 91 роках , і він в ’ яжеться з початком відродження української національної історіографії в Україні . Важливо згадати , що УІТ проголосило на Першому Конгресі Міжнародної Асоціяції Україністів ( МАУ , Київ , 1990 ) Міжнародний рік Грушевського і ці резолюції учасники Конгресу прийняли через аклямацію . Вже наступного року відбуто у Львові з рамені НТШ у Львові , УІТ і Республіканської асоціяції україністів ( Київ ) першу міжнародню конференцію « Михайло Грушевський — визначний український вчений , державний діяч , громадянин ». Це було дійсне міжнародне і всеукраїнське відзначення 125-літгя з дня народження Грушевського , що в ньому взяли участь науковці з України і діяспори . Так започаткувався новий етап сучасного наукового грушевськознавства , що є природним продовженням попереднього . Важливо згадати , що ще до того часу в 1988 — 89 роках Ярослав Дашкевич , Сергій Білокінь та інші виступали на конференціях і друкували статті про Грушевського , намагаючися виказати фальшиву інтерпретацію Грушевського партійною історіографією . Рівночасно нав ’ язуються тісні вузли співпраці між Українським Історичним Товариством , яке оснувало свої осередки в Києві , Львові , Острозі , Дніпропетровську і Ужгороді , з українськими науковими установами , зокрема Науковим Товариством ім . Шевченка у Львові , Інститутом української археографії та джерелознавства ім . М . С . Грушевського НАН України , Інститутом історії України НАН України , Інститутом українознавства ім . І . Крип ’ якевича НАН України у Львові і іншими установами . Також УІТ започаткувало співпрацю з Київським державним університетом ім . Т . Шевченка , Львівським університетом ім . І . Франка , університетом « Києво-Могилянської Академії », відновленою Острозькою Академією , Дніпропетровським університетом , Ужгородським університетом та іншими . Ця співпраця між установами зблизила грушевськознавців з України з грушевськознавцями з діяспори — і це дало вийнятково позитивні висліди . На увазі маємо спільне влаштування конференцій заходами наукових установ в Україні і УІТ ( Київ , Львів , Острог , Ужгород і інші міста ). Одночасно грушевськознавство , яке постало поза межами України , знаходить своє природне продовження на українських землях . Інакше і не могло бути . В Україні розбудовуються кадри нових грушевськознавців , які репрезентують різні генерації істориків і включають молоде покоління дослідників , а також бувших партійних істориків , які , починаючи приблизно з 1990 року , включилися в розбудову української національної історіографії . З грушевськознавців в Україні згадаємо Ярослава Дашкевича , Ігоря Гирича , Галину Бурлаку , Івана Бутича , Ярослава Ісаєвича , Миколу Жулинського , Івана Дзюбу , Павла Соханя , Григорія Логвина , Василя Ульяновського , Віктора Зарубу , Леоніда Зашкільника , Р . Я . Пирога , С . М . Кіржаєва , Ярослава Грицака , Юрія Шаповала , В . Пристайка , О . Л . Копиленка , С . Білоконя , В . Смолія , Я . Дзиру , М . Брайчевського , О . Музичук , Г . Сварник , В . Сергійчука , О . Купчинського , Є . Пшеничного , Л . Решодька , Я . Малика , І . Вербу , С . Панькову , А . Шацьку і інших . За нашими приблизними підрахунками , біля 30 науковців займається глибинним вивченням життя і творчости Грушевського в Україні . В новому періоді