116 ЛЮБОМИР ВИНАР
XX ст . в Україні особливого джерелознавчого напряму , зокрема в середовищі дніпропетровських істориків .
Така є історіографічна логіка послідовносте і прольонгації наукових напрямків і формування наукових шкіл .
Без В . Антоновича , як Учителя когорти українських істориків , напевне , і не могла би взагалі виникнути не лише нова історична школа М . Грушевського , але й реалізуватися як учений і сам її засновник .
Як зазначив Л . Винар , що « перед тим , як перейти до обговорення історіографічної школи Грушевського , бодай коротко бажано з ’ ясувати її ставлення ( насамперед самого М . Грушевського .— М . К .) до школи Антоновича » 14 . При цьому Л . Винар підкреслив ролю Антоновича у формуванні Грушевського як науковця-історика : « Від свого наукового ментора ,— пише Л . Винар ,— Грушевський перебрав документалізм як інтегральну та основну частину історичної наукової методології » 15 і що « існує безпосередній зв ’ язок між школами Антоновича і Грушевського , зокрема в методологічному аспекті історичних дослідів » 16 . Принциповий характер має узагальнююча теза Л . Винара , що якщо « історики справедливо вважають Антоновича батьком української наукової історіографії », то « його найвидатнішого учня Грушевського — засновником української національної історіографії » 17 .
Л . Винареві належить пріоритет у визначенні « ядра », « авангарду », « нової української історіографії » 18 . Сама постановка такої історіографічної проблеми вже характерна своєю новизною — і термінологічною , і змістовною по суті . До цієї когорти адептів наукової школи М . Грушевського , що сформувалась у Львові наприкінці XIX — на початку XX ст . із числа його студентів і співробітників , належали ( подаю їх прізвища за абеткою ): О . Барвінський ( 1880 —?), Б . Бучинський ( 1883 — 1907 ), В . Герасимчук ( 1880-1944 ), І . Джиджора ( 1880-1919 ), М . Кордуба ( 1876-1946 ), І . Кревецький ( 1883 — 1940 ), І . Крип ’ якезич ( 1886 — 1967 ), Д . Коренець ( 1875 — 1946 ), 3 . Кузяля ( 1882-1952 ), С . Рудницький ( 1877- ?), Ф . Срібний ( 1881 — 1950 ), О . Терлецький ( 1873 — 1958 ), С . Томашівський ( 1875 — 1930 ), М . Чубатий ( 1889 — 1975 ) та ін .
Назвавши цих і ще ряд інших прізвищ , Л . Винар зазначив , що « Грушевський зумів створити у Львові наукове середовище й притягнути до співпраці молодих учених , які під його науковим проводом за порівняно короткий час дали вагомий внесок в українську історіографію » 19 . Виявився досить продуктивним метод Л . Винара щодо дослідження нау
14 Винар Л . Історична школа Михайла Грушевського та її значення , у кн . Винар Л . Михайло Грушевський : історик і будівничий нації ( статті і матеріали ). Нью-Йорк — К .— Торонто , 1995 , с . 63 .
15 Там само , с . 64 . 16 Там само . 17 Там само . 18 Там само . Там само .