Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 115

114
ЛЮБОМИР ВИНАР
проф. Любомира Винара приблизно з 60-х рр — заснування ним окремого
історіографічного напряму — грушевськознавства4.
Саме багатогранне розкриття поняття дефініції «історична школа» стало
можливим здійснити саме проф. Любомиру Винару завдяки глибоким сту­
діям, історіографічної аналізи і синтези, власних міркувань, роздумів та
узагальнень не лише стосовно внеску М. С. Грушевського до української
історичної науки, але його впливу на сучасний і наступний історіографічні
процеси в українській науці, тобто виявити генезу формування його науко­
вої історичної школи, проникнути своїм дослідницьким зором дальшу долю
і розвиток досліджень у різних галузях української історії.
Л. Винар, безперечно, мав рацію, коли писав, «що поняття і окреслення
історичної школи в науковій історіографії (українській і світовій) не є на­
лежно устійнені»5.
Дуже важливим і продуктивним для теперішнього і майбутнього (пер­
спективного) розвитку української (і не лише її) історіографії є детальне
визначення проф. Л. Винаром складових історичної школи: «крім її заснов­
ника й керівника наукової праці та його учнів і співробітників, що належали
до даної школи»6,— ще шість головних складників. Ось їх перелік в озна­
ченні проф. Л. Винара:
1) організаційна структура, яка ним уточнюється (розкривається) таким
чином: «форма і організація наукової праці», що «включає науково-навчаль-
ні установи (зокрема, університети) і науково-дослідчі осередки (наукові
товариства, академії наук тощо)»;
2) не менш важливою є друга позиція — теоретична в цій структурі, де
означенням Л. Винара — «спільність головних історіографічних концепцій
засновника школи і його учнів» (при цьому тут цікавим і перспективним
із історіографічного погляду є виявлення тенденцій, змін і розвитку, зок­
рема еволюції й динаміки, наукових концепцій);
3) «спільність методології історичного досліду»;
4) «спільність історіософських засад»;
5) «наукові видання, зокрема існування головного історичного періодич­
ного органу (журнал, наукові збірники тощо), які є форумом співпраці й
наукової дискусії засновника школи і його послідовників»;
6) «інші складники історичної школи, пов’язані із специфічною істо­
ричною тематикою (наприклад, регіональні досліди тощо)»7.
Проф. Л. Винар не лише сформулював визначення головних ознак по-
4 Винар Л. Як я став грушевськознавцем (замість передмови), у кн. Винар Л.
Михайло Грушевський: історик і будівничий нації— Нью-Йорк — К. — Торонто, 1995,
с. 13.
5 Винар Л. Історична школа Михайла Грушевського та її значення, у кн. Винар Л.
Михайло Грушевський: історик і будівничий нації (статті і матеріали). Нью-Йорк—К.—
Торонто, 1995, с. 62.
6 Там само.
7 Там само.