Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Page 109

108 ЛЮБОМИР ВИНАР
шевський : історик і будівничий нації » ( 1995 , 303 с .), і УІТ було співвидавцем збірника нововідкритих архівних матеріялів , що відносилися до діяльности Грушевського в 1924 — 1934 рр . На увазі маю працю Володимира Пристайка і Юрія Шаповала « Михайло Грушевський і ГПУ — НКВД » ( К ., 1996 , 332 с .). У першому виданні видруковано деякі мої грушевськознавчі праці головно до 1990 р ., зокрема з новим насвітленням проблеми М . Грушевського і т . зв . державницької школи в українській історіографії , і інші важливі теми .
У другому виданні подано перший раз матеріяли з архівів НКВД , що є важливим внеском у джерелознавчу основу грушевськознавства . Звичайно , ці архівні матеріяли , здебільшого сфабриковані в лабораторіях ГПУ , треба критично проаналізувати і опісля зробити об ’ єктивні висновки . Продовження друкування архівних матеріялів ГПУ — НКВД міститься в уже згаданому ювілейному томі « Українського Історика ». Для мене особисто цей ювілейний рік Грушевського важливий і цінний ще під аспектом численних зустрічей з грушевськознавцями в Україні і на Заході , скріплення співпраці і вузлів дружби з моїми співробітниками і приятелями . Отже , наша праця в ювілейному році Грушевського принесла не лише тривалі висліди у виді відбутих конференцій і нарад , але внутрішнє задоволення і сатисфакцію , що я бодай якоюсь мірою причинився до « повороту Грушевського в Україну » і в розбудову дисципліни грушевськознавства .
РОКИ 1997-1998
В 1997 році наглядно бачимо дальший розвиток грушевськознавства в Україні і на Заході . На увазі маю започаткування серійного видання УІТ « Епістолярні джерела грушевськознавства ». Перший том цієї серії « Листування Михайла Грушевського » УІТ видає у співпраці з Інститутом літератури ім . Т . Шевченка у Києві . Народження цього потрібного видання цікаве і повчальне та заслуговує на коротке обговорення й коментарі .
У 1990-х роках майже щорічно я відвідував Київ і Львів , зустрічався з істориками й іншими дослідниками і обговорював питання систематичного видання архівних матеріялів , що тепер стали доступними для науковців і які відносилися до історії України XX століття , зокрема доби Михайла Грушевського . Самозрозуміло , що видання епістолярної спадщини М . Грушевського і його сучасників належить до наших найважливіших завдань . Пригадую мої розмови з Ігорем Гиричем , Ярославом Дашкевичем , Ярославом Дзирою , Миколою Жулинським , Павлом Соханем , Світланою Паньковою , Галиною Бурлакою та іншими дослідниками — істориками , літературознавцями , архіварями , музеологами , бібліографами й іншими спеціялістами . Вони репрезентували різні генерації українських науковців , починаючи від колишніх партійних істориків до наймолодшої генерації , що не була обтяжена спадщиною партійної історичної « науки ». Усі ми погоджувалися , що треба зробити « щось » конкретного і уможливити появу періодичного або серійного видання , в якому були б друковані архівні матеріяли . До 1996 року ці матеріяли ( листи Грушевського і до нього ) появлялися переважно