II . НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 107
виразно підкреслено актуальність наукової і державно-політичної спадщини Грушевського в Україні . У відкритті Нью-йоркської ювілейної конференції я підкреслив , що у ювілейному році Грушевського ми також відзначили п ’ ятиліття незалежносте України , прийняття Конституції Української Держави і введення в обіг власної грошової одиниці — гривні . Всі ці історичні події безпосередньо в ’ яжуться з діяльністю і творчістю Будівничого Нової України . Як в 1991 році говорив проф . Олександер Оглоблин —« імперія зла впала , а переміг Грушевський ». Проте , на мою думку , розвиток української національної культури , впровадження української мови в усі сфери суспільного життя України , боротьба з комплексом малоросійства і тенденціями русифікації різних галузей життя , включно з правописом української мови , дальше триває . І тут можемо зовсім погодитися з думками Івана Дзюби , що Михайло Грушевський був « не тільки великим мислителем , а й великим просвітителем свого народу , в якомусь сенсі , може , тем « апостолом правди і науки , якого ждав і якого сповіщав Шевченко » 22 . І тому у Грушевського можуть багато навчитися і сучасні історики , будівничі культури і сучасні політичні діячі .
Підсумки проробленої праці у ювілейному році Грушевського занотовано в численних конференційних резолюціях в Україні і на Заході . Це також відноситься до грушевськознавства як міждисциплінарної дисципліни . Звичайно , в резолюціях багато обіцянок , а опісля лиш деякі з них здійснюються . Але , якщо йдеться про розвиток грушевськознавства і видання джерельних матеріялів про Грушевського й опрацювання окремих монографічних досліджень про різні аспекти його діяльносте і творчосте , то їх , на мою думку , зможемо вже реалізувати , звичайно , у міру наших сил . Моя праця в ювілейному році не обмежувалася організацією конференцій і інших імпрез . Треба утривалити наші успіхи і неуспіхи , і я збирав матеріяли до спеціяльного тому « Українського Історика » під назвою « Михайло Грушевський : студії і матеріяли » ( Нью-Йорк — Київ , 1996 , т . 33 , с . 472 ), в якому поміщено окремі дослідження , доповіді з конференцій , нові архівні джерела і інформативний матеріял , що віддзеркалює теперішній стан грушевськознавства і нове насвітлення різних періодів діяльносте історика й різні аспекти його творчосте . Без огляду на дрібні недотягнення цей ювілейний том є вийнятково важливий у дальшому розвитку грушевськознавства . У першу чергу треба підкреслити конструктивну співпрацю істориків і грушевськознавців , які репрезентують різні генерації українських дослідників . Також я намагався дати відповідну структуру цієї дисципліни і опрацював нарис « Вступ до науки грушевськознавства » з обговоренням генези , історіографії , структури , методології і джерельної та бібліографічної основи грушевськознавства . Вірю , що ця праця буде обговорена і відповідно доповнена іншими дослідниками . Також в ювілейному році в Києві появилася моя праця « Михайло Гру-
22 Іван Дзюба , Михайло Грушевський — провідний будівничий української культури . Український Історику 1996 , т . 33 , ч . 1 — 4 , с . 230 .