102 ЛЮБОМИР ВИНАР
редакцією Я . Грицака і Я . Дашкевича під назвою « Михайло Грушевський і львівська історична школа » 16 .
Це вже був другий збірник УІТ у співпраці з іншими науковими установами , присвячений грушевськознавству . Заразом це був позитивний знак , що наша науково-видавнича діяльність в ділянці грушевськознавства в Україні поширюється , а це , у свою чергу , має безпосередній вплив на співпрацю дослідників доби Грушевського у ґльобальному вимірі . У моєму привіті на Львівську конференцію я ще раз підкреслив потребу співпраці і координації між науковими установами в Україні і діяспорі , що займаються грушевськознавством . Хочу згадати , що в липні 1994 року Наукова Рада НТШ у Львові признала мені Диплом лауреата медалі Михайла Грушевського « за внесок у дослідження проблем історії України і видавничу та редакторську діяльність ». Це відзначення , як я зазначив у моєму слові-подяці НТШ , я прийняв також як « відзначення діяльносте і творчосте моїх співробітників ..., які допомагали нам у розбудові грушевськознавства як окремої дисципліни українознавчих студій » 17 . Я пригадав тоді проф . Олександра Оглоблина , почесного члена НТШ , якому властиво належалася перша нагорода-медаль М . Грушевського ще в 1991 році за його тривалий вкл^д в українську історичну науку . Але , як згадано раніше , якісь « темні сили » не допустили тоді до відзначення найвидатнішого українського історика в другій половині XX століття . Така українська « академічна дійсність »... Я до сьогодні боляче відчуваю неприсутність між нами Олександра Петровича , який так багато зробив для вивчення доби Грушевського і для « Українського Історика ».
В роках 1994 — 95 ми почали підготовлення до тривалого відзначення Михайла Грушевського і його 130-ліття з дня народження . На мою думку , це була вийнятково важлива подія , якщо ідеться про дальший розвиток грушевськознавства у всеукраїнському і світовому вимірах . У міжчасі також дійшло до кризи історичних дослідів в Україні з огляду на економічну ситуацію й інші проблеми . Це дуже негативно відбилося на видавничій діяльносте Археографічного і Історичного Інститутів НАН України й інших наукових установ . Треба згадати , що в 1995 році в Україні і на Заході також відзначувано науковими конференціями 30-літ-
16 Михайло Грушевський і львівська історична школа . Нью-Йорк — Львів . Українське Історичне Товариство , Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім . М . Грушевського НАН України , Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім . І . Франка , 1995 , 256 с .
17 Любомир Винар , « Слово про Михайла Грушевського і НТШ ». Український Історик , 1994 , т . 31 , ч . 1-4 , с . 347-349 .
При цій нагоді хочу підкреслити , що із самого початку , коли НТШ відновило свою діяльність у Львові , УІТ гармонійно співпрацювало з нашою найстаршою науковою установою . З другої сторони , як дійсний член НТШ і співробітник « Енциклопедії Українознавства » я вважав , що матірне НТШ повинно стати одним із головних наукових товариств в Україні і причинитися до розбудови грушевськознавства . Я вважаю , що при НТШ повинна існувати окрема наукова комісія для вивчення Грушевського .