II . НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 101
« Внесок « Українського Історика » в грушевськознавство », в якій об ’ єктивно подав квантитативний і квалітативний аналіз змісту У І , обговорив окремі дослідження і джерельні матеріяли грушевськіяни15 . Можна сказати , що з кожним роком журнал ставав більш популярним в Україні . Мушу признатися , що в Києві я почувався якнайкраще серед молодої генерації дослідників . Зокрема , я звернув увагу на гурток грушевськознавців-ідеалістів , що становили колектив Історико-меморіяльного музею М . Грушевського , що поки що приміщується в Музеї історії Києва , а згодом буде перенесений до колишнього будинку М . Грушевського при вулиці Паньківській , ч . 9 . Біля Світлани Панькової , яка всеціло віддала себе праці над розбудовою Музею Грушевського , гуртується група грушевськознавців , які розбудовують колекцію грушевськіяни і досліджують спадщину Грушевського . Українське Історичне Товариство дало відповідний патронат Музеєві Грушевського , і , на мою думку , українська діяспора повинна прийти з належною допомогою . Отже , ми нав ’ язали дружню співпрацю з цим творчим колективом Музею Грушевського . Взагалі розбудова різних музейних колекцій , що безпосередньо відносяться до Грушевського і його родини , значно поширює джерельну базу грушевськознавства . Вже в 1994 році ми прийшли до висновку , що , у міру наших сил , будемо думати про видання однорічного або дворічного збірника « Михайло Грушевський : статті і матеріяли ». Це видання , на мою думку , могли б спільно видавати УІТ , Інститут української археографії та джерелознавства ім . М . Грушевського , НАНУ і Міжнародне Товариство ім . М . Грушевського , що постало за нашою ініціятивою в 1992 році і діє як автономна організація при УІТ . Наші співробітники в Україні повністю погоджувалися , що таке видання , присвячене виключно грушевськознавству , є на часі . Проте до сьогодні цей задум не зреалізовано з огляду на недостатні фонди УІТ , а видати один том , а опісля перестати видавати з огляду на вищезгадану причину , виглядало б неповажно . Проте я надіюся , що невдовзі цей проект буде здійснений спільними силами грушевськознавців .
У 1994 році УІТ у співпраці з Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім . М . Грушевського і Інституту історичних досліджень Львівського університету ім . І . Франка зорганізували наукову конференцію під назвою « Михайло Грушевський і Львівська історична школа », на якій я , на превеликий жаль , не міг бути , лиш вислав мою доповідь під назвою « Думки про грушевськознавство : генеза , структура , завдання ». Увесь тягар підготовки конференції несли Ярослав Дашкевич і Ярослав Грицак . Більшість доповідей з Львівської конференції видано в окремому збірнику за
15 Доповіді з конференції видруковано в 31 томі « Українського Історика » за 1994 рік . Про перебіг конференції див . Валентина Піскун , « Міжнародна конференція « Українознавство в розбудові держави ». Український Історик , 1994 , т . 31 , ч . 1 — 4 , с . 262 — 268 . Участь в конференції взяло приблизно 400 науковців з 14 країн світу .