короткий путівник для тих , хто вагається 29
демократія на Близькому Сході - явище рідкісне .
Драматичні події , що розпочалися в Тунісі у грудні 2010 року та були підхоплені в сусідніми арабськими країнами , породили надію , що там невдовзі запанує демократія . Звідси і назва – « Арабська весна ». Але усі ці країни , від Лівії до Сирії та Ємену , за винятком Тунісу , поринули у хаос , де запанувало насилля та розруха , при цьому не вирішилося питання дефіциту демократії та нехтування правами людини , що було корінням усіх соціальних проблем .
Палестинці пам`ятають , як вчинив покійний президент Сирії Хафез аль-Асад з ісламськими фундаменталістами , коли в Хамі було вбито за різними оцінками від 10 000 до 20 000 осіб , а місто було зруйновано – це стало своєрідним повчання усім іншим фундаменталістам у країні . Син Асада звичайно перевів підбурюване державою насилля на зовсім інший рівень .
Вони пам ’ ятають як вчинив з курдами колишній президент Іраку Саддам Хусейн , коли застосував отруйний газ аби знищити тисячі курдів та зруйнувати сотні їхніх поселень .
Вони знають як зреагувала Саудівська Аравія на підтримку Єменом режиму Саддама Хусейна в ході війни в Перській затоці . З країни одразу було вислано приблизно 600 000 єменців .
І вони знають як Єгипет вчинив зі своїми ісламістськими радикалами , тисячі з яких або були вбиті , або ув ’ язнені без будь-якого судового процесу і до і після приходу до влади « Братів-мусульман » в період 2012-2013 років . Це власне спонукало до співпраці Єгипту та Ізраїлю у боротьбі з Хамасом у секторі Газа . Адже зрештою Хамас – це відгалуження руху « Братів-мусульман ».
Так палестинці розраховують , що Ізраїль не слідуватиме жодному з цих прикладів . Сила Ізраїлю його демократії , але ціна за неї - висока . Палестинці прагнуть скористатися цим , хоча вже припустилися глибокої помилки – вони недооцінили прагнення Ізраїлю вижити .