22 Ізраїль та арабо – ізраїльський конфлікт :
працюватимуть на його користь . Ізраїль буде у ролі агресора та гнобителя , а палестинці – знедоленими жертвами .
Він розраховував , що найближчим часом , як країни арабського світу , так і інші , засудять Ізраїль . Очікував , що європейці вимагатимуть більших поступок від Ізраїлю аби задовольнити палестинців , що міжнародні правозахисні групи будуть звинувачувати Ізраїль у надмірному застосуванні сили , що світ , який страждає від короткої пам`яті , невдовзі забуде про палестинського лідера , який відкинув небувалий шанс досягти мирного врегулювання .
Арафат не так сильно помилявся . Багато світових медіа , урядів європейських країн та більшість правозахисних груп діяли йому на руку . Лише після його смерті у 2004 році , деякі нарешті зрозуміли , що їх обдурив хитрий корумпований лідер , якому вони довіряли та якого ідеалізували .
Більше того , судячи з усього , Арафат розраховував , що Вашингтон обере більш жорстку лінію поведінки стосовно Ізраїлю , через певний тиск з боку Єгипту та Саудівської Аравії , двох арабських країн , які відіграють значну роль для уявлення американських політиків про розстановку сил у світі , а також з боку ЄС . Існувала можливість того , що в довгостроковій перспективі Ізраїль , будучи високорозвиненою країною , стомиться від постійної боротьби , щоденних втрат серед військових та мирного населення , що відбудеться негативний вплив на психологічні настрої громадян , вже не говорячи про економічні втрати і що це призведе до можливого посилення міжнародної ізоляції .
Але тут він прорахувався . Ізраїль не втомився . Навпаки , він продовжив свій шлях , демонструючи вражаючу національну стійкість . Сполучені Штати Америки залишилися на боці Ізраїлю , визнавши та показавши усім хто він є , вони відмовлялися продовжувати з ним будь-які відносини .
Коли Махмуд Аббас став наступником Арафата , замайоріла надія , що він обере більш позитивний підхід