короткий путівник для тих , хто вагається 19
антисеміт , який організував несподіваний напад Єгипту та Сирії на Ізраїль , з якого у 1973 почалася війна Судного дня , об ’ єднався з прем`єр-міністром Бегіном , який очолював праву партію Ізраїлю , аби розпочати нову главу в історії арабо – ізраїльських відносин . Це стало доказом того , що прагнення , відважність та далекоглядність роблять можливим усе .
Втім , усі арабські країни окрім Судану ( тодішнє керівництво діяло більш помірковано , ніж сьогоднішнє ) та Оману , на знак протесту розірвали дипломатичні зв ’ язки з Каїром . У 1981 році єгипетського лідера було вбито членами Єгипетського ісламського джихаду , які пізніше стали братами по зброї Усами бін Ладена та мережі « Аль-Каїда ».
Зі свого боку , Ізраїль поступився величезною частиною Синайського півострову ( приблизно 37 000 кв . км ., територією майже вдвічі більшою за територію Ізраїлю ), що забезпечило стратегічну буферну зону між ним та Єгиптом . Ізраїль також передав цінні нафтові родовища , що були розвідані на Синаї . Це було значною жертвою для країни , яка не мала жодних природних ресурсів на той час . ( Лише через 35 років Ізраїль відкрив значні поклади природного газу у своїх територіальних водах .) Ізраїль також був змушений закрити щойно збудовані на території Синаю авіабази . І попри непохитну позицію Бегіна щодо поселень , ізраїльські анклави на Синайському півострові були ліквідовані .
Своїми діями Ізраїль продемонстрував своє невичерпне прагнення до миру , готовність йти на ризики та жертви , свою відданість рішенню виконувати умови мирних домовленостей . Чи існує подібний приклад у новітній історії , коли країна , отримавши перемогу у війні за виживання , відмовилася від таких величезних територій та інших стратегічно важливих ресурсів заради досягнення миру ?