короткий путівник для тих , хто вагається 7
країни ідентифікують себе з однією етнічною групою – арабами , таким чином виключаючи з цієї самоідентифікації неарабські етнічні групи , як , наприклад , курдів чи берберів . Те ж саме відбувається і з релігією . Іслам є офіційною релігією в усіх арабських країнах окрім Лівану . Це в свою чергу обмежує неісламські віросповідання , насамперед християнські меншини .
Так варто згадати слова Мартіна Лютера Кінга про антисіонізм :
« Що таке антисіонізм ? Це відмова євреям у їхньому фундаментальному праві , яке ми визнаємо за народам Африки та усіма народами світу . Це , друзі мої , дискримінація євреїв лише тому , що вони євреї . Одним словом , це – антисемітизм . Хай ваші серця почують мене : коли люди критикують сіонізм , вони мають на увазі євреїв . Не варто помилятися щодо цього .»
Важливо зазначити , що неєвреї не були відлучені від процесу державотворення Ізраїлю . Навпаки . Сьогодні п ’ ята частина громадян Ізраїлю – це неєвреї , включаючи 1.7 мільйони арабів . До того ж арабська мова є однією з офіційних мов .
Більше того , єврейське населення Ізраїлю завжди вирізнялося національним , етнічним , культурним та лінгвістичним розмаїттям , яке стало ще більш помітним у 1980х , коли Ізраїль врятував десятки тисяч темношкірих євреїв , які мріяли потрапити до Ізраїлю з охопленої засухою Ефіопії . Згадується красномовне висловлювання Джуліуса Чемберса , директора Фонду правового захисту та просвіти при Національній Асоціації сприяння прогресу кольорового населення ( NAACP ):
« Якби жертви голоду в Ефіопії мали білий колір шкіри , численні країни запропонували б їм притулок . Але люди , які щоденно помирали від голоду в Ефіопії та Судані були темношкірими . У світі , де фактично кожна країна засуджує расизм , знайшлася лише одна не африканська країна , що відчинила двері страждальцям . Ізраїль