короткий путівник для тих , хто вагається 5
суспільстві , де віками вкорінювався антисемітизм . Так він закликав до створення єврейської держави , основи якої він виклав у відомій праці Der Judenstaat (« Єврейська держава »), що була опублікована в 1896 році .
Погляди Герцля розділяв і британський міністр закордонних справ лорд Бальфур , який 2 листопада 1917 року видав декларацію , де зазначалося :
« Уряд Його Величності зі схваленням розглядає питання про створення в Палестині національного осередку для єврейського народу і докладе всіх зусиль для сприяння та досягнення цієї мети ; причому ясно мається на увазі , що не повинні здійснюватися ніякі дії , що можуть порушити цивільні та релігійні права існуючих неєврейських громад у Палестині або права і політичний статус , якими користуються євреї в будь-якій іншій країні .»
У 1922 році Ліга Націй , видаючи Великій Британії мандат на Палестину , визнала « історичний зв ’ язок єврейського народу та Палестини ».
Прихід до влади Адольфа Гітлера та нацистська політика щодо остаточного вирішення єврейського питання , яку проводила Німеччина та її союзники ( цьому сприяла як участь , так і бездіяльність та байдужість до долі єврейського народу ), стали трагічним підтвердженням необхідності створення єврейської держави . ( До речі , Хадж Амін ель- Хусейн , єрусалимський муфтій , був одним з найпалкіших прихильників нацистської політики геноциду єврейського народу ).
Лише у такій державі прихильники сіоністського руху та їх союзники могли , вже не покладаючи надії на « добру волю » інших , власноруч розпоряджатися своєю долею .
Єврейська держава буде відкрита для усіх євреїв , як тих , хто тікав від переслідувань та гонінь , так і тих , хто тяжів до Сіону . Таке уявлення полонило тих євреїв , які оселилися у Палестині ще у XIX-XX столітті з ідеалістичних міркувань . Тоді там усе було занедбано , проте саме вони стали