4 Ізраїль та арабо – ізраїльський конфлікт :
Землі Ізраїльській та особливо у Єрусалимі . Так з 19 століття євреї там складали більшу частину населення . За даними Політичного Словника держави Ізраїлю , у 1892 році євреї складали 61.9 % населення Єрусалиму .
Історичний та релігійний зв ’ язок з Єрусалимом ( та Ізраїлем в цілому ) є надзвичайно важливим з огляду на те , що деякі араби намагаються переписати історію та стверджують , що євреї є « іноземними окупантами » чи « колонізаторами », які не мають відношення до цієї землі . Подібні спроби заперечити законність існування Ізраїлю є підступними та мають бути викриті . Доволі « незручним » для них є і той факт , що перебуваючи під владою мусульман ( Османської імперії , пізніше Йорданії ), Єрусалим попросту був задвірками . Це не був політичний , релігійний чи економічний центр . Наприклад , поки Єрусалим перебував під владою Йорданії з 1948 до 1967 року , фактично жоден арабський лідер чи представник правлячої родини Саудівської Аравії не приїжджав помолитися до мечеті Аль- Акса , що у Східному Єрусалимі .
Сіонізм як пошук національного самовизначення для єврейського народу .
Хоч тяжіння до єврейської Батьківщини обчислюється тисячами років та підтверджується у літописах , воно знаходить відголос і у більш сучасних реаліях .
Теодор Герцль , якого вважають батьком сучасного сіонізму , був асимільованим євреєм , віденським журналістом , якого обурив розпал антисемітизму під час ганебного процесу розгляду справи Дрейфуса у Франції . Франція на той час була першою європейською країною , яка проголосила рівноправ ’ я євреїв . Проте цей розпал спостерігався і у його рідній Австро-Угорській імперії . Він дійшов висновку , що євреї ніколи не зможуть досягнути повного рівноправ ’ я будучи меншиною в європейському